Сумно…

Сумно, сумно аж за край.

Ті не стій без діла, а допомагай.

Трактор у багні заглох.

Будемо тягнути ми його удвох,

 

Щоб завтра їхали у ліс,

Щоб не зостались без коліс.

Не легка справа ­– витягати із багна.

Потрібна сила у руках,

Ланцюг залізний і канат,

Бо на машину нову грошей вже нема.

 

Сумно, сумно… Навесні

В клубі я гуляла в іншому селі.

Речі викрали мої.

Все, що мені треба зараз на землі:

 

Щоб телефон тут десь висів,

Дванадцять гривень на таксі

І пістолет, щоб не боялася сама,

Щоб вітер сильно не шумів,

Щоб не кусали комарі.

Лишатись на ніч тут бажання я не ма.

 

Сумно, сумно навкруги.

Полягли з недуги всі мої воли.

Воза треба запрягать.

Прив’яжу бульдога, буду поганять.

 

Давай, собако, ворушись,

На кішок зовсім не дивись.

За ними кинешся, то буде нам біда.

Мені би пару вороних

Конячок дужих молодих,

Бо у бульдога вже тягнути сил нема.

 

І хоч все робиться на зло,

Живе у рад остях село.

Всі негаразди нашу силу не здола.

Хай процвітатиме земля,

Ліса зелені і поля,

І Україна, бо в нас іншої нема.