Мама-квочка

Висиділа мама-квочка

П’ять малесеньких клубочків.

Всі жовтенькі і гарненькі

Квочкині синочки.

 

Гріла діток мама-квочка

Під вербою на горбочку.

Раптом прилетів орел, вигнав маму-квочку

І забрав синочків.

 

Вибігає з двору квочка,

Щоб вернуть своїх синочків,

Та орел живе далеко.

Там і голод, там і спека.

 

Бігла квочка по степах,

По горах і по долах.

Жарко їй, немов у пеклі.

Дім орла іще далеко.

 

Квочка рів переплила,

Змерзла, змокла вся вона.

Через хащі продиралась,

Свої крила поламала.

 

Провалилась бідна в яму,

Яму з гострими кілками.

Вибралась уся в крові,

Поранена об кілки.

 

Знесилена матуся квочка

Дісталась до гнізда орла,

Та зжер орел її синочків.

Сама зосталася вона.

 

Ой плаче бідна мама-квочка.

В курник вернутись сил нема.

біля кісток своїх синочків

Вона самотньо померла.