Ностальгия после развода
Выйди на балкон,
Посмотри в окно.
Я тебя, как прежде, ожидаю.
Почему судьбой
Разлучить с тобой
Было суждено меня, не знаю.
Помню я сейчас:
Было всё у нас –
Дом, семья, работа, много счастья,
Только меж забот,
Жизненных хлопот
Стали мы чужими в одночасье.
Под окном стою,
С далека смотрю,
Как опять из дома ты выходишь.
Я тебя люблю,
Мысленно молю:
«Оглянись». С
ума меня ты сводишь.
Знаем мы с тобой:
Горе и любовь
Часто прекращаются с годами.
Может быть пройдёт,
В прошлое уйдёт
То, что было раньше между нами.
Ностальгія після розлучення
Вийди на балкон,
Виглянь у вікно.
Знову я тебе все виглядаю.
У невдалий час
Розлучила нас
Доля, а для чого, я не знаю.
Стоячи, згадав:
Все з тобою мав –
Дім, сім’я, робота, щастя повно,
Тільки між турбот,
Побуту хлопот
Стали ми чужими поступово.
Під вікном стою,
Здалеку дивлюсь,
Як із дому знову ти виходиш.
Я тебе люблю,
Подумки молю:
«Озернися». З розуму ти зводиш.
Нам відомо двом:
Горе і любов
Часто припиняються з роками.
Може під кінець
Зійде нанівець
Те, що колись було поміж нами.